Євдоким Павлович Бойко
Євдоким Павлович Бойко народивсь 30 липня 1884р. В 19 років одруживсь з Шепетою Мотроною Єлисеївною 1884р.н.(Нажаль, про неї нічого не знаю).
В них народилось 6 дітей:
Меланія 1904р.н.,
Іван 1908р.н., прожив лише рік;
Тетяна 1911р.н.,
Іван 1913р.н.,
Домникія січень 1915р.н., Степан грудень 1915р.н.
1916рік – йде війна.
11 серпня 1916р. від рожі помирає його дружина Мотрона.
Євдоким Павлович в 32 роки – вдівець з 5-ма дітьми: Мелашці – 11 років, Тетяні – 5р., Івану – 3р., Домасі – 1рік 9міс., Степану – 10 місяців.
Він сватається до Новохат Уляни Потапівни, молодої дівчини 20 років. Вона не хотіла йти за вдівця з 5-ма дітьми. Але її батьки наполягали, бо Євдоким був хазяїн, толковий, поважний чоловік.
Мати – «Підеш, Уляно за Євдокима?»
– «Ні, не піду».
– « А я кажу тобі Уляно, що ти вийдеш за Євдокима».
– «Так хай у вас душа вийде, як я піду за Євдокима», сердито відповіла Уляна.
І в скорості, її мати дуже сильно заболіває. Уляна молилась Богу, щоб мати виздоровіла, і якщо вона виздоровіє, то вона вийде заміж за Євдокима. Мати поправилась, а Уляна в жовтні 1916р. стала дружиною Євдокима Павловича.
Євдоким повернувсь на війну, Уляна перебралась до Євдокима і почала вести господарство та доглядати дітей. Окрім того, що вона була одна з купою чужих дітей, так їй ще й свекруха дісталась з нелегким характером. Дійшло до того, що свекруха написала Євдокиму листа, мов кого ж ти в дім привів? Дружина твоя нічого не робить, діти голодні, грязні, кругом безлад. Євдоким прочитав це, засмутивсь, а його командир дав йому відпуску, щоб поїхав і з усім розібравсь. Було це перед Пасхою. Приїхав Євдоким до хати, та й заглядає в вікно, щоб подивитись, що ж там робиться. Бачить в хаті чисто, прибрано до свята, Уляна разом з старшою Мелашкою купають і вкладають спать дітей, готують паски. А Уляна і каже «От як гарно, свято, аби ще й батько ваш був з нами». А тут і Євдоким заходить до хати.
В 1919р. в них народивсь син Григорій.
Потім почалась колективізація, в колгосп Євдоким Павлович не пішов, його забрали, якийсь час сидів у в’язниці. Потім його син Іван, зібрав всю худобу і відвів у колгосп, і батька випустили.
Далі голодомор. Пережили завдяки тому, що Євдоким Павлович працював управляючим у євреїв у Гусинцях, на откормі та забої телят, корів. Сина Грицька туди на роботу, теж влаштував. І коли забивали скот, то вони могли забрати собі кров і хляки, то так і вижили.
Друга світова війна. Трьох його синів мобілізували, було за кого переживати. Дякувати Богу, всі повернулись живі. Але за час війни Євдоким похоронив 2 дочок і 2 невісток.
Євдоким Павлович прожив 77 років, помер 18 березня 1962р. Уляна Потапівна прожила 76 років, померла 24 вересня 1972р.
Про першу дружину Євдокима, Мотрону Єлисеївну, нічого не вдалось дізнатися, тому що всі внуки вважали своєю бабою – бабу Уляну. І кожен, хто розповідав про бабу Уляну, згадували її з любовью, і як дуже добру і мудру жінку.