Історія села в документах

Історія села в документах

Ще за сивої давнини, з далеких-далеких часів, неподалік від Дніпра, з’явилось село Старе. Спливав час, змінювались епохи, проносились війни, які спустошували все на своєму шляху, але село Старе, як той птах Фенікс, знову відроджувалось на цьому ж місці.

Про давність існування села свідчать і археологічні розкопки на території птахофабрики, тепер село Мирне, досліджено скіфські кургани IV ст. до н.е. В урочищі Горби знайдено уламки посуду доби бронзи. В західній частині села, на високому мисі і над долиною Замок, розташовано городище XII-XIII ст., під прямокутної форми (80*60). З напільного боку зберігся потужний вал, що тягнеться по північно-західному краю городища. З інших двох боків вал невеликий. Городище як укріплення використовувалось і в пізньосередньовічний час. [1]

Самий ранній документ в якому згадується с. Старе – це грамота Київського князя Олександра (Олелька) Володимировича, із роду князів Ольгердовичів. Цією грамотою князь Олександр дарує свої землі, по обидві сторони Дніпра, своєму боярину  Олехну Сохновичу. В тому числі і «городище Старое над Днепром покалаурово». Пізніше с.Старе перейшло до правнучки Олехна Сохновича – Марії Іванівни Лозок, потім, ним володів її зять Олександр Сурін.

Після не однократних набігів татар, близько двох століть ця місцевість була спустошена і майже незаселена. Саме при панах Лозках з 1586 по 1624 відбулось заселення нашої місцевості вихідцями з правої сторони Дніпра. В основному з Радомисльского та Житомирського повітів.* Ці люди стали підданими панів Лозків, Суріних, Красинських, Волчкевачів та інших.

* В підтвердження цього М. Стороженко наводить ще й те, що річка на якій стоїть с. Вороньків, називається Іквою. І що саме ця назва вказує на походження  первоначальних поселенців з Волині, де теж протікають дві річки з назвою Іква: одна впадає в річку Стир, а друга в Південний Буг.

В акті №II від 1624р. є згадка про козаків, які мешкали в маєтку Олександра Суріна. М.Стороженко робить припущення, що ці козаки, це нащадки, того населення яке існувало і уціліло в період татарських набігів. [2] Але якщо подивитись реєстри Переяславського полку с. Старого 1726-1733рр., то там фігурують наступні козацькі прізвища: Бойко, Коломієць, Галич, Височин. Хіба не вказують вони на те, що це вихідці з Волині? Можливо, пани Лозки переманювали не тільки селян, а також наймали на службу і козаків  з Правобережжя?

В кінці XVI –  на початку XVII ст. Україну охоплює ряд козацько-селянских повстань. За придушення повстання під проводом Наливайка (1594-1596) польський сейм пожалував Бориспільське староство магнату Жолкевському  у володіння, а з 1623р. воно стає власністю дочки Станіслава  Жолкевського  – Софії Данилевич.[3].

1630р. – повстання під проводом Тараса Федоровича (Трясила). Травень 1630р.- запеклі бої під Переяславом, в результаті яких польське військо зазнало поразки. Під час цього повстання великого спустошення зазнали володіння Софії Данилович, а саме села Іванків, Глибоке, Селище, Старе та інші населені пункти між Борисполем та Баришівкою [3].

1639 –1648рр.  –  за дорученням польського короля французький інженер Гійом Боплан складає географічну карту України. Карта  “Загальний план Диких полів, простіше кажучи, Україна, з прилеглими провінціями”,  на якій нанесено село Старе, тут.

З 1649р. с. Старе входить до складу Вороньківської сотні Переяславського полку. В ЦДІАК збереглись деякі реєстри Переяславського полку за період з 1726р. по 1752р. Один з цих реєстрів за 1740р. знаходиться тут.

1689р. – Присяга на вірність царю Федору Олексійовичу. Можливо вдасться знайти поіменний список присягнувших по Вороньківській сотні.

В «Генеральном следствии о маетностях Переясловского полка 1729-1731гг.» сказано, що село за гетмана Самойловича (в 1672-1687рр.) відносилось до Вороньківської сотні, а після ним володіли полковники Переяславські: Войця, Лисенко, Полуботок, Головченко і Томара. За полковництва Томари заволодів селом хорунжий генерал Федір Сулима, потім –  його син Самійло. Після смерті Самійла Сулими, його дружина, вдова Сулиміна, вийшла заміж за сотника Вороньковського Миколу Афендика, який і на даний час (1729-1731 рр.) володіє селами Старе та Кальне.

1689р. – універсал Мазепи Федору Сулимі на села Старе та Кальне. Повний текст універсалу читайте тут.

1718р. – присяга царевичу Петру Петровичу. Поки що списка присягнувших не має.

1732р. – присяга на вірність імператриці Анні Іоанівні. Поіменний список присягнувших козаків та міщан Вороньківської сотні.

1739р. – російсько-турецька війна. Зберіглась відомість про взяття волів для армії.

1742р. є запис в полковій книзі окладних зборів про те, що отаман Наум Щербань та козак Клим Бойко зібрали з козаків 1крб. 91коп.

1767р. – було проведено спеціальний перепис населення 10 лівобережних полків. По с.Старому Румянцевський перепис не зберігся, лишилось декілька уривків, які можна переглянути тут.

1781р. – ліквідовано поділ України на полки і  с. Старе ввійшло до складу Київського намісництва Київського повіту. Згідно опису Київського намісництва на 1781р. в с.Старому було 190 хат, з них козацьких – 81, посполітих – 109. [4].

1796р. – справа про переховування священником с.Старого Київського повіту Григоровичем М. казених селян, що втекли від рекрутського набору.

Населення в 1751р.с. Старого становило 515 чоловік, в 1765р.-822 душі, в 1795р. – 1455 душ. [5].

З 1802р. по 1925р. с. Старе входить до Полтавської губернії, Переяславського повіту.

На 1811р. в с.Старому було 359 козаків та 375 селян, чоловічої статі. Селяни належали: Аривону Афанасійовчу Михайлову – 6 душ; священнику Павлу Івановому Богуславському – 3 душі; корнету Олексію Єрмолаєву Миснику – 5 душ; унтер-офіцеру Якову Григоровичу Афендику – 10 душ; поміщиці Єфросинії Афендиковій – 6 душ та поміщиці Єлизаветі Степаівні Сулиминій (дружині померлого корнета Олександра Сулими) належало 345 душ. [6].

В 1832р.  прийняте положення про переселення Малоросійських козаків для вступу в Кавказьке лінійне військо. В основному це війско формувалось з вдовців, неодружених малоземельних або безземельних козаків. З 1836 по 1848 рік з с. Старого переселилось 30 сімей – 92 чоловіка, список тут.

1831р. – є відомість про вибір кандидата на службу від села та формулярний список козаків, зарахованих на службу за 1831р.  

1849р. – побудовано Старинський цукровий завод. [9]. Фотографії Старинського цукрового заводу 1900-1930рр. тут.

На 1859р. в с. Старому  – 226 козацький дворів і 208 кріпацьких дворів, всього жінок – 1174 душі, чоловіків – 1153 душі, разом – 2327 душ.[7]

1866р. – збудована церковно-парафіяльна школа. Подробиці у розділі «Про школу».

1866р. – проведено межування земель с.Старого та хутора Олександрівка. Збереглась карта межування з експлікацією.

31.07.1881р. в с.Старому сталась пожежа, в результаті якої згоріло 34 господарських будівель. Про цю пожежу зберіглось донесення Полтавського губернатора.

1890р. – судова справа про суперечку за землі між козаками с.Старого та Киево-Троїцьким монастирем. Копія справи тут.

1905р. – страйк робітників на Старинському цукровому заводі. Донесення старшого фабричного інспектора, статистична карточка про страйк. 

1914р. – складений план земель маєтку «Старе», які належать Олександрівському товариству цукрових заводів. Тут можна знайти і деякі приватні садиби, які були розташовані рядом з цукровим заводом. 

1914р. – Перша світова війна. Вся інформація, яку вдалось знайти – в розділі «Війна 1914-1918рр.»

1917 – 1918рр. – революція в селі Старому. Описати, той неспокійний для села, період спробував вчитель історії Старинської школи В. Зеленський. Його стаття в «Трудовій славі» за 1977р. Також про ці події в довідці «Історія с.Старого» розповідає полковник міліції у відставці І.В. Вікторов. 

В 1918р. в  с.Старому числиться 3199 жителів. [8]

У 1920р. в селі працювала аптека і медамбулаторія, було 2 лікарі, фельдшер і акушерка, а з    1935р. – стала працювати лікарня – стаціонар на 25 ліжок. [10]

1921р. – запрацювала сільська рада, яку очолив комуніст, селянин-бідняк О.М. Шепета, секретарем був П.О. Нечаєв. [10]

1922-1925рр. – при заводському клубі працювали драматичний театр, духовий оркестр, кінотеатр та школа ліквідації неписьменності. [10]

1924р. – 12 господарств організували сільгоспартіль «В єднанні сила», головою якої був Говоруха М.Д. У 1928р. до артілі вже входило 20 господарств. На першому тракторі в артілі працював Іван Баглай.  У 1930р. був пожар, підпалили скирти хліба, двигун та молотарку. Під час пожежі загинули комсомольці М. Дрозд і О.Петрик. [10]

За 1926р. є список господарських садів та городів в селах Рогозівського району з відомостями про їх площу та кількість дерев. Там вказані всі власники садиб на 1926р. в с.Старому.

1929р. – у селі запрацював цегельний завод, а з  1930р. промислова артіль по видобутку торфу «Червона карань», пізніше називалась «Енергія». [10]

1930-1933рр. – розкуркулення, колективізація. Більш детально у розділі «Колективізація».

У 1932р. на базі сільгоспартілі був організований колгосп, головою якого обрали Гаврилка А.П. [10]. В селі Старому працювало два колгоспи ім. Молотова та ім. Куйбишева.

1933р. – голод на селі. Подробиці у розділі «Голодомор 1933р.»

На 1939р. в с. Старому працювали: 3 кузні, 2 плотні, 1слюсарня, хлібопекарня та типографія.[11]

1939р. – 1941рр. –  Друга світова війна. Деталі у розділі «Війна 1939-1945рр.».

1955 -1961рр. – розбої І.Чорноуська на селі. Подвиг підполковника міліції Герасименка А.М. Більш детально в довідці «Історія с.Старого» розповідає полковник міліції  І.В. Вікторов.   

В 1970р. – населення с. Старого 3506 чоловік. [3] В цьому ж році було збудовано і відкрито будинок сільської Ради. Подробиці тут.

Джерела:

  1. Н.І. Шендерик «Довідник з археології України Київська область».
  2. М.Стороженко «Старые владельцы Переяславского побережья»
  3. Історія міст і сіл Української РСР. Київсько обл. 1971р. ст. 184
  4. Список наявних у Малоросійській губернії селищ 1799-1801рр.
  5. Сповідні розписи за 1751, 1765,1795 роки.
  6. Ревізька сказка 1811р.
  7. Список населених міст по відомостям 1859р.
  8. Список сіл, хуторів Переясловського повіту за 1918р. Ф1111, Оп.1, спр. 401, ст. 42-44
  9. Статистична звітність про завод
  10. Полковник міліції у відставці І.В. Вікторов Історична довідка «Історія с.Старого».
  11. Реєстарційні листки, перепису соціалістичної промисловості Бориспільського району за 1939р.