Рід Куцих

КУЦІ. 

Перші згадки про сім’ю Куцих зустрічаються в РС 1850р. Там сказано, що Петро Никифорович Куций, 28р.,  з дружиною Христиною Іванівною, 23р. та двома дітьми: сином Іваном -1р. та донькою Устиною – 2р. були переведені з деревні Безугловки Пирятинського повіту в 1847р. В селі Старому Куці були кріпаками поміщиці Ганни Олександрівни Іваненкової.

Цей документальний факт підтверджує сімейний переказ, який розповіла дочка Харитини Артемівни Пєшкової – Неля Сергіївна Фузік, що начеб-то  їх сім’ю купив поміщик за свору борзих. Але якщо дивиться РС 1850р., то в 1847р. із дер. Безугловки була переведена не тільки сім’я Куцих, а також сім’я  Приходька Назара Денисовича і дві сім’ї Циркалів. Отже, виходить, що за свору собак купили, щонайменше, 4 сім’ї, а можливо і 6 сімей. (Для більш точного визначення потрібно дослідити РС Пирятинського повіту дер. Безугловки та РС по кріпакам Капітана Бекмана.)

Вже в с. Старому в сім’ї Куцих народилось ще 6дітей: Евфросінія, Олексій, Мотрона, Наталія, Арсеній та Евфросінія Молодша (Мл.) Двоє діток Наталія та Арсеній  померли немовлятами. Невідома доля старших дітей Устини та Івана.

Доля інших склалась таким чином – дівчата Мотрона та Евфросінія Мл. вийшли заміж за Рогозівських козаків: Мотрона (1864р.н.) за Гудима Моісея Семеновича (1859р.н.), Евфросінія Мл.(1871р.н.) за Кукленка Пилипа Григоровича(1868р.н.). Подальше дослідження цих гілок можливе по МК с.Рогозова.

Не легка доля склалась у сина Івана Мл.(1865р.н.). Одружившись в 1890р.з КС Веклою Іванівною Борщевою, вони народили 8 дітей. З них Евфросінія, Прокоп і Тетяна – не прожили і року. В 10р. від чахотки помирає син Андрій, через рік в 9 річному віці помирає син Іван від крупа.

Рід продовжила Неоніла хоч тут і виникає запитання… Є запис в МК с. Сошникова, що в 27.10.1898р. у КС с. Старого Ивана Алексеевича Куцого и его жены Феклы Иоанновны родилась дочь Неонила. Але я думаю, що скоріш за все тут помилка в побатькові Івана, що він був Петровичем. Тому, що більш ніде не зустрічається Іван Олексійович Куций, а Іван Петрович 2-й був одружений в 1890р. саме з Феклою Іванівною.

Потім Неоніла Іванівна Куца вийшла заміж за Бойка Прокопа Васильовича. Про дальшу її долю див. родовід Бойків.

Чи вижив ще хтось з його дітей: первісток Григорій (1892р.н.) та Уляна (1909р.н.) мені поки що не відомо. Можливо були і інші діти, які все ж таки продовжили цю лінію, але до мене ця інформація поки що не надійшла.

Евфросінія старша (1852р.н), моя прапрабабуся, вийшла заміж в 17 років за Старинського козака Шепету Єлисея Івановича (1848р.н.). Вік Елисея Івановича був недовгим, лише 42р., він помер від чахотки. Але за 21р. подружнього життя в них народилось 9 дітей, з яких тільки один син Яків, а то все дівчата, на них в селі казали Ялисеєві доньки. Більш детально ця лінія описана в родоводі Шепет.

Чоловічу лінію Куцих продовжив Олексій Петрович (1853р.н.), одружившись в 1874р. зі Старинською козачкою Іриною Григорівною Бойко 1854р.н В них народилось 11дітей: Іван, Йовхим 1875р.н., прожив 3 місяці; Пантелеймон 1876р.н., Прокоп 1879р.н., Гаврило 1881р.н., Меланія, прожила лише 3 тижні; Єфросинія 1885р.н., Катерина 1887р.н., Ганна 1890р.н., Феодосія 1892р.н., Параска 1896р.н., померла в 8 місяців. ,

Старший син Прокоп, помер в голод 1933 року, в віці 54р. Був одружений зі Степанидою Іванівною Півковою. Вони мали 7 дітей: Ірину, Марію, Михайла, Трохима, Євдокію, Андрія, Миколу. Щодо його сина Куцого  Миколи Прокоповича, нар. 19.12.1924р., то на Старинському кладовищі є доглянута могила з пам’ятником, але на ньому чомусь написано Куценко Микола Прокопович, а дата народження така ж сама. Думаю, що це одна і та ж сама людина. Було б добре поспілкуватись з дітьми цього Куценка і дізнатись чи має він відношення до наших Куцих чи це просто такий дуже дивний збіг обставин. Про інших дітей Прокопа я теж поки що нічого не знаю.

Другий син Олексія – Гаврило (1881р.н.) в 1902р. одруживсь з Старинською козачкою Шепетою Євдокією Михайлівною. Вони мали 10 дітей – 8 доньок: Ганну, Олену, Харитину, Марфу, Мелашку, Марію, Уляну, Домаху та 2-х синів – Івана та Андрія. Стосовно доньок Гаврила є відомості тільки про Ганну, що померла в 4 місяці, та про Марію, що одружилась з Чайчевським Парамоном Микитовичем (1911-1991, є доглянута могила). Думаю що, про те як склалось її життя можливо дізнатись у Чайчевських.

Про долю інших дівчат та сина Андрія поки що нічого не відомо. Хоча на кладовищі є доглянута могила Куцої Домахи Гаврилівни, можливо, хтось щось може розповісти. Про Івана Гавриловича відомо, що в 1933р. одружився з козачкою Марією Василівною Говорухою, в них в 1936р. народилась донька Ганна. На кладовищі є доглянуті могили Івана Гавриловича та Марії Василівни, значить є надія познайомитись з їхніми нащадками.

Донька Олексія – Евфросиня (1885р.н.) в 1904р. вийшла заміж за Старинского козака Говоруху Артема Остаповича. Із записок Нелі Сергіївни Фузік (Пєшкової):

«Артем с Ефросиней жили в достатке: у них был хороший дом. Было большое хозяйство: кони, коровы, свиньи, разная утварь. Также имелись сани для поездок в гости к соседям, родственникам в зимнее время. Для лета у них была «бричка» на которой они ездили по разным делам».

В них народилось 4 дітей. В 1905р. – донька Параска, прожила лише 1міс., через рік – дочка Харитина, в 1909р. – син Іван, а в 1911р. – Митрофан, прожив 2р. З дочкою Харитиною дуже заплутана історія. Ось що розказала Неля Пешкова.

Когда Харитине исполнилось 16 лет, начали приходить свататься молодые люди, которые ссорились между собой. Чтобы предотвратить неразбериху, Артем собрался с ухажерами в буфете, для решения всех вопросов. Один из ухажеров подлил в стопку Артема и одному молодому человеку отраву. Артем умер, а молодого человека спасли (чем кончилась эта история неизвестно).

А ось, що вдалось знайти в Київському облархіві. Згідно записам ЗАКГСу перший шлюб у Харитини був з Мисником Трофимом Михайловичем– 2.08.1923р. Харитині було 17р., йому 31р. Через півтора року, а саме 13.02.1925р. є запис про розірвання цього шлюбу. Також знайдено запис про смерть Артема Остаповича 24.01.1926р., причина смерті – отруєння самогоном. А вже 14.02.1926р.,через 3неділі після смерті батька вона одружується з Мележиком Миною Миновичем (1904р.н.).

Так що знову сімейний переказ і архівні факти майже сходяться. Скоріш за все діло було так. Харитина була молода і гарна дівка і в 16р. до неї почали ходити свататься. Але її, мабуть, віддали за хазяйського і толкового чоловіка Трохима Мисника. Але так як була велика різниця в віці, да і Харитина, скоріш за все, була дівка з характером, молода, весела, гарно співала, тому цей шлюб проіснував недовго. А ось коли виникло питання за кого віддати доньку в другий раз, то тут і розігралась ця трагічна історія з отруєнням. Тільки так і не відомо за кого ж вона вийшла заміж, за того хлопця якого врятували, чи за того який її так кохав, що пішов навіть на злочин? Хоча його скоріш за все б мали заарештувати…

17.04.1927р. у подружжя Мележиків Мини та Харитини народжується син Олександр. У записі сказано, мати – Харитина Артемівна, 2 шлюб, була 1дитина, але не вижила. Можливо і в 1-му шлюбі з Мисником була дитина, щоб це вияснити потрібно переглянути ЗАКГС книги за 1924р.

І все таки, не дивлячись на всі ці життєві перепитії, Харитині вдалось знайти своє щастя. В 1832р. вона втретє виходить заміж за Пєшкова Сергія Васильовича. На цей раз кохання було взаємне, чоловік кохав її безміри і разом вони прожили 40р. щасливого подружнього життя.

Подальша доля Харитини та її родини описана Фузік (дівоче прізвище Пєшкова) Нелею Сергіївною, за що їй велика подяка. Повна розповідь тут.

З братом Харитини Іваном теж не обійшлось без інтриги. Кажуть, що після смерті Артема, у Євфросинії (Пріськи) було страсне кохання з Євдокимом Павловичем Бойком, поважним і заможнім вдівцем, батьком 5 дітей. Начеб-то він хотів  вдруге одружитись з Пріською, але батьки не дозволили цей шлюб, а засватали йому тиху, скромну і дуже добру дівчину Ульяну Потапову Новохат. І тоді Евдоким з Пріськой, як в тій пісні: «Так не хай же вони поєднають, серця, якщо нам не судилось з тобою», вирішують одружити своїх дітей. Отак Говоруха Іван Артемович одруживсь з Бойко Тетяною Евдокимівною. А подробиці як далі розвилась ця гілка чекаємо від Черненко Софії Іванівни.

Хоча не дивлячись на всю трагічно-романтичну історію, і на всю мою повагу до мого прадіда Евдокима, аналіз фактів вказує на інше. Жінка Евдокима Павлович Мотрона Елисеївна (Шепета) помирає в 1916р., а Артем Остапович в 1926р. Ще цілих 10р. Пріська була одружена і про заміжжя не могло бути й мови. А через 2 місяці після смерті Мотрони він одружується з Уляною, все ж таки 5-ро малих дітей на руках. Ось такі пристрасті вирували між Євдокимом та Єфросинею (Пріською).

Донька Олексія – Ганна (1890р.н.) в 1908р. вийшла заміж за КС Георгія Івановича Петренка.

Донька Олексія – Феодосія (1892р.н.) в 1912р. вийшла заміж за козака Сергія Івановича Бойка. В них було 2 дітей: Єфросинія 1913р.н. та Спиридон 1916р.н. Про Єфросинію нічого невідомо. Спиридон Сергійович Бойко мав дружину Федору Трохимівну та доньку Ганну 1937р.н., яка прожила лише 2 дні. Спиридон Сергійович загинув на війні в 1941р. Чи були у них ще діти? Невідомо.

Син Олексія – Пантелеймон, мав дружину Марію Гнатівну, в них було 2 дітей: Матвій (1898р.н.) та Єфросинія (1902р.н.). Про Єфросинію нічого невідомо.У Матвія Пантелеймоновича була дружина Агафія Яківна 1899р.н. та 2 синів: Юхим (1920-1994) та Ілля (1923-1953).

Ілля Матвійович мав дружину Ольгу, вони разом на фото.

В 1953р., в 30 років, закінчив життя самогубством, повісивсь.

Дітей не було.

Юхим Матвійович Куций одруживсь з Дрозд Агафією Микитівною. В них народилось 3 дітей: Володимир 1943р.н., помер в 2 роки, Василь 1946р.н. та Микола 1956р.н.

Василь Юхимович має дружину Валентину та 2 дітей: Володимира 1976р.н. та Наталію 1980р.н.

Детальніше про цю лінію тут.

Скорочення:

КС – крестьянин собственник, російською мовою.

МК – метрична книга

РС – ревізька сказка

ЗАКГС – запис в актовій книзі громадського стану

(?) – написано незрозуміло, можливо я помиляюсь.